Creation

tumblrbot asked: WHAT IS YOUR FAVORITE INANIMATE OBJECT? book)

Странно, что ты здесь что-то ищешь. Здесь ничего, кроме не проявленных пленок, нет. И неоплаченных счетов За свет и тепло. Здесь давно другие замки В вашу комнату Бывшую Вашу спальню.

А, знаєш, і досі важко Цієї зими тобі не дзвонити. Забути номер. Забути, як тебе звати. Усі поцілунки склом на підлозі. І більше немає різниці, якого кольору очі. В моєму місті Різдво починається Сьомого листопада. Парадом на площі І танками на центральній площі. Поки що вистачає терпіння Вечорами тобі не дзвонити. Я не знаю, чи це надовго. Я не знаю, за скільки холонуть Мідні труби і серце. В моєму місті зараз Різдво І кров кольору прапору Припорошена снігом. Не бійся, І не таке витримувала. А очі у тебе зелені, Як вперше – як не ховайся.  

Перманентное интервью со мной. Все, что вы не решались спросить off line. http://www.formspring.me/Volkovskaya

Якщо довго не бачитись, Можна вигадати нове майбутнє Можна закреслити «за» і «проти», Просто тихенько жити Наодинці зі спогадами, листами. Ми не бачились надто мало Ці дві вічності злились в одну ніч. Мені іще трохи боляче. Мабуть, і тобі теж. Ти губиш мої повідомлення, Телефон ігнорує дзвінки Мої губи чогось ще чекають. Остаточного «ні». Твої очі просять пробачення Ці дві вічності надто малі.

Можете задавать любые адекватные и не очень вопросы http://formspring.me/Volkovskaya

В цьому серпні Так багато битого скла, Слів пустих, Обіцянок розкиданих.   Повертаючись в місто Знаходжу порожню квартиру, Кілька нових листів, І вимкнений телефон.   Це літо Змушує тікати Все далі і далі У вірші, сни, поїзди.   Все одно не вдається забути Всі ті дотики, подихи, рухи З яких складались ми.   Сезон неймовірного щастя, Взято в кредит у самих себе. Все примарно. Це навіть не Saison en Enfer    От бачиш, Я навіть не можу Тобі подзвонити, Помовчати…   Позбавлена права Забрати тебе Із розпродажу доль.   Ти потрібний їм всім, Як сувенір, яскрава агітка На  веселому ярмарку.   Але тільки я знаю, Як у порцеляновій коробці Б’ється справжнє серце.        

Не прощайся зі мною. Чуєш? Не прощайся ніколи. Забувай мене, Як пачки цигарок У кишенях куртки В містах, Що проминаємо. Що витікають із рук, Як підземна річка. Не кажи «надобраніч», «Зустрінемось», Хай попіл Сиплеться на підлогу Залишай мене тут, Не пригадуй, Просто знай, Що я невідступно є. Як повітря, Як сон, Як дим. Ти ж не відчуваєш їх, Правда? Тому – не прощаємось.

Society, relations, media, art, literature http://formspring.me/Volkovskaya